насмішник
НАСМІ́ШНИК, а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь.
З насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять (Укр.. присл.., 1955, 217);
Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники — хтозна-які! (Донч., VI, 1957, 427).
Словник української мови (СУМ-11)