Значення в інших словниках
-
незаможний —
незамо́жний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
незаможний —
У значенні "який має невеликі достатки, матеріально погано забезпечений" вживається поряд з бідний зі сл.: селянин, чоловік, людина, дівчина, село, селянство, селяни.
Літературне слововживання
-
незаможний —
див. БІДНИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
незаможний —
-а, -е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний. || у знач. ім. незаможні, -них, мн. Ті, що мають невеликі достатки. || Який характеризується невеликими достатками. Незаможне життя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
незаможний —
НЕЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний, незабезпечений. Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (С.
Словник української мови у 20 томах
-
незаможний —
НЕБАГА́ТИЙ (про людину — зі скромними достатками), БІДНУВА́ТИЙ розм., МАЛОМАЄ́ТНИЙ заст.; НЕЗАМО́ЖНИЙ, НЕЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ (який не має достатніх засобів існування). (Максим:) Не віддасть (мати) тебе за мене, бо я небагатий (М. Кропивницький); — Коней немає.
Словник синонімів української мови
-
незаможний —
Незамо́жний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
незаможний —
НЕЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний. Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (Вас.
Словник української мови в 11 томах