незаможний

НЕЗАМО́ЖНИЙ, а, е.

Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний, незабезпечений.

Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (С. Васильченко);

Я і мій Терентій давно вже порвали і з церквою, і з попами. Ще тоді, як він був головою комітету незаможних селян (Є. Кравченко);

// у знач. ім. незамо́жні, них, мн. Ті, що мають невеликі достатки.

Тримаються міцно в селі незаможні За землю й за владу Радянську свою (Л. Первомайський);

// Який характеризується невеликими достатками.

Незаможне життя.

Значення в інших словниках

1. незаможний — незамо́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незаможний — У значенні "який має невеликі достатки, матеріально погано забезпечений" вживається поряд з бідний зі сл.: селянин, чоловік, людина, дівчина, село, селянство, селяни.  Літературне слововживання
3. незаможний — див. БІДНИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. незаможний — див. бідний  Словник синонімів Вусика
5. незаможний — -а, -е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний. || у знач. ім. незаможні, -них, мн. Ті, що мають невеликі достатки. || Який характеризується невеликими достатками. Незаможне життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. незаможний — НЕБАГА́ТИЙ (про людину — зі скромними достатками), БІДНУВА́ТИЙ розм., МАЛОМАЄ́ТНИЙ заст.; НЕЗАМО́ЖНИЙ, НЕЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ (який не має достатніх засобів існування). (Максим:) Не віддасть (мати) тебе за мене, бо я небагатий (М. Кропивницький); — Коней немає.  Словник синонімів української мови
7. незаможний — Незамо́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. незаможний — НЕЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний. Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (Вас.  Словник української мови в 11 томах