Значення в інших словниках
-
неспроможний —
неспромо́жний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
неспроможний —
Нездатний, безсилий; (- тезу) непереконливий; (доказ) недостатній; (боржник) збанкрутілий; і. НЕСПРОМОЖНІСТЬ, п. ф. від неспроможний; ЕК. банкрутство, крах, провал.
Словник синонімів Караванського
-
неспроможний —
[неиспроможнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
неспроможний —
-а, -е. 1》 з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь. 2》 Позбавлений доказовості, обґрунтованості; не зовсім переконливий. 3》 Який не має потрібних властивостей, якостей і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
неспроможний —
НЕСПРОМО́ЖНИЙ, а, е. 1. з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь. Уважно придивлялася [дівчина], бо відірвати погляд від солдата була неспроможна (Іван Ле); Безбородько чує тривожний стукіт у двері, але неспроможний подати голос...
Словник української мови у 20 томах
-
неспроможний —
НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст.
Словник синонімів української мови
-
неспроможний —
Неспромо́жний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
неспроможний —
НЕСПРОМО́ЖНИЙ, а, е. 1. з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь. Уважно придивлялася [дівчина], бо відірвати погляд від солдата була неспроможна (Ле, В снопі..
Словник української мови в 11 томах
-
неспроможний —
Неспроможний, -а, -е Не имѣющій возможности, не въ состояніи, несостоятельный.
Словник української мови Грінченка