неспроможний
НЕСПРОМО́ЖНИЙ, а, е.
1. з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь.
Уважно придивлялася [дівчина], бо відірвати погляд від солдата була неспроможна (Ле, В снопі.., 1960, 200);
Безбородько чує тривожний стукіт у двері, але неспроможний подати голос, запитати, хто там (Вільде, Сестри.., 1958, 213).
2. Позбавлений доказовості, обгрунтованості; не зовсім переконливий.
Курс на ізольоване, відособлене від світової співдружності соціалістичних країн будівництво соціалізму неспроможний у теоретичному відношенні, оскільки суперечить об’єктивним законам розвитку соціалістичного суспільства (Програма КПРС, 1961, 18).
3. Який не має потрібних властивостей, якостей і т. ін.
Цю, так звану, добровольчу армію [білих] вважали неспроможною і недовговічною (Гжицький, Вел. надії, 1963, 70).
Словник української мови (СУМ-11)