неспроможний
НЕСПРОМО́ЖНИЙ, а, е.
1. з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь.
Уважно придивлялася [дівчина], бо відірвати погляд від солдата була неспроможна (Іван Ле);
Безбородько чує тривожний стукіт у двері, але неспроможний подати голос, запитати, хто там (Ірина Вільде).
2. Нездатний переконати когось у чомусь, примусити повірити в щось (про теорію, концепцію, пояснення тощо); не зовсім переконливий.
Теоретично неспроможна концепція.
3. Який не має належних сил для досягнення чого-небудь.
Добираючи слів, він зауважив, що війна – річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)