неспроможний
НЕСПРОМО́ЖНИЙ, а, е.
1. з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь.
Уважно придивлялася [дівчина], бо відірвати погляд від солдата була неспроможна (Іван Ле);
Безбородько чує тривожний стукіт у двері, але неспроможний подати голос, запитати, хто там (Ірина Вільде).
2. Нездатний переконати когось у чомусь, примусити повірити в щось (про теорію, концепцію, пояснення тощо); не зовсім переконливий.
Теоретично неспроможна концепція.
3. Який не має належних сил для досягнення чого-небудь.
Добираючи слів, він зауважив, що війна – річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неспроможний — неспромо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- неспроможний — Нездатний, безсилий; (- тезу) непереконливий; (доказ) недостатній; (боржник) збанкрутілий; і. НЕСПРОМОЖНІСТЬ, п. ф. від неспроможний; ЕК. банкрутство, крах, провал. Словник синонімів Караванського
- неспроможний — див. слабий Словник синонімів Вусика
- неспроможний — [неиспроможнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- неспроможний — -а, -е. 1》 з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь. 2》 Позбавлений доказовості, обґрунтованості; не зовсім переконливий. 3》 Який не має потрібних властивостей, якостей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неспроможний — НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст. Словник синонімів української мови
- неспроможний — Неспромо́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- неспроможний — НЕСПРОМО́ЖНИЙ, а, е. 1. з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь. Уважно придивлялася [дівчина], бо відірвати погляд від солдата була неспроможна (Ле, В снопі.. Словник української мови в 11 томах
- неспроможний — Неспроможний, -а, -е Не имѣющій возможности, не въ состояніи, несостоятельный. Словник української мови Грінченка