неспроможний

Значення в інших словниках

1. неспроможний — неспромо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
2. неспроможний — Нездатний, безсилий; (- тезу) непереконливий; (доказ) недостатній; (боржник) збанкрутілий; і. НЕСПРОМОЖНІСТЬ, п. ф. від неспроможний; ЕК. банкрутство, крах, провал. Словник синонімів Караванського
3. неспроможний — див. слабий Словник синонімів Вусика
4. неспроможний — [неиспроможнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
5. неспроможний — -а, -е. 1》 з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь. 2》 Позбавлений доказовості, обґрунтованості; не зовсім переконливий. 3》 Який не має потрібних властивостей, якостей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. неспроможний — НЕСПРОМО́ЖНИЙ, а, е. 1. з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь. Уважно придивлялася [дівчина], бо відірвати погляд від солдата була неспроможна (Іван Ле); Безбородько чує тривожний стукіт у двері, але неспроможний подати голос... Словник української мови у 20 томах
7. неспроможний — НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст. Словник синонімів української мови
8. неспроможний — НЕСПРОМО́ЖНИЙ, а, е. 1. з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь. Уважно придивлялася [дівчина], бо відірвати погляд від солдата була неспроможна (Ле, В снопі.. Словник української мови в 11 томах
9. неспроможний — Неспроможний, -а, -е Не имѣющій возможности, не въ состояніи, несостоятельный. Словник української мови Грінченка