неспромога

НЕСПРОМО́ГА, и, ж., з інфін., розм.

1. Невміння, нездатність що-небудь зробити, подолати.

Повітові уряди дрогобицькі, мабуть, і рукою махнули, почуваючи свою неспромогу завести в Бориславі який-небудь тривкий порядок (І. Франко).

2. у знач. пред., кому і без дод. Несила, не під силу, немає можливості; неможливо.

Неспромога мені се зробити (Сл. Гр.); – Хоча й ця позиція для пострілів і гожа – зауважив Чарнецький – але захисту для гармат тут нема й дати його неспромога, а се небезпечно (М. Старицький);

Неспромога вже стало сидіти отак (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. неспромога — неспромо́га 1 іменник жіночого роду неможливість неспромо́га 2 присудкове слово немає змоги незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неспромога — див. безсилля; слабість  Словник синонімів Вусика
3. неспромога — -и, ж., з інфін., розм. 1》 Невміння, нездатність що-небудь зробити, подолати. 2》 у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Несила, не під силу, немає можливості; неможливо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неспромога — НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм.  Словник синонімів української мови
5. неспромога — Неспромо́га, -ги, -зі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. неспромога — НЕСПРОМО́ГА, и, ж., з інфін., розм. 1. Невміння, нездатність що-небудь зробити, подолати. Повітові уряди дрогобицькі, мабуть, і рукою махнули, почуваючи свою неспромогу завести в Бориславі який-небудь тривкий порядок (Фр., II, 1950, 115). 2. у знач.  Словник української мови в 11 томах
7. неспромога — Неспромога, -ги ж. 1) Невозможность. Неспромога мені се зробити. 2) Несостоятельность, недостатокъ средствъ. Неспромога моя наймита держати. Г. Барв. 192.  Словник української мови Грінченка