неспромога
неспромо́га
-и, ж., з інфін., розм.
1》 Невміння, нездатність що-небудь зробити, подолати.
2》 у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Несила, не під силу, немає можливості; неможливо.
Великий тлумачний словник сучасної української мови