неспромога

неспромо́га 1

іменник жіночого роду

неможливість

неспромо́га 2

присудкове слово

немає змоги

незмінювана словникова одиниця

Значення в інших словниках

1. неспромога — див. безсилля; слабість  Словник синонімів Вусика
2. неспромога — -и, ж., з інфін., розм. 1》 Невміння, нездатність що-небудь зробити, подолати. 2》 у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Несила, не під силу, немає можливості; неможливо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неспромога — НЕСПРОМО́ГА, и, ж., з інфін., розм. 1. Невміння, нездатність що-небудь зробити, подолати. Повітові уряди дрогобицькі, мабуть, і рукою махнули, почуваючи свою неспромогу завести в Бориславі який-небудь тривкий порядок (І. Франко). 2. у знач. пред.  Словник української мови у 20 томах
4. неспромога — НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм.  Словник синонімів української мови
5. неспромога — Неспромо́га, -ги, -зі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. неспромога — НЕСПРОМО́ГА, и, ж., з інфін., розм. 1. Невміння, нездатність що-небудь зробити, подолати. Повітові уряди дрогобицькі, мабуть, і рукою махнули, почуваючи свою неспромогу завести в Бориславі який-небудь тривкий порядок (Фр., II, 1950, 115). 2. у знач.  Словник української мови в 11 томах
7. неспромога — Неспромога, -ги ж. 1) Невозможность. Неспромога мені се зробити. 2) Несостоятельность, недостатокъ средствъ. Неспромога моя наймита держати. Г. Барв. 192.  Словник української мови Грінченка