Значення в інших словниках
-
нечестивець —
нечести́вець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
нечестивець —
-вця, ч., книжн., заст. 1》 У віруючих – грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми. 2》 Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нечестивець —
НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн., заст. 1. Для тих, хто вірить у Бога, людина яка грішить, порушує священні, узаконені релігією моральні норми; грішник.
Словник української мови у 20 томах
-
нечестивець —
ГРІ́ШНИК (той, хто грішить), ГРІ́ШНИЙ, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ книжн., заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст. Кожну хвилину я дожидав, що ось-ось Бог покарає мене, такого великого грішника (С.
Словник синонімів української мови
-
нечестивець —
НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн., заст. 1. У віруючих — грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми. [Кіттельгавс:] Квакери бога бояться, вони не такі нечестивці, як ти (Л. Укр., IV, 1954, 238); Голодна Лукія плакала й просила їсти.
Словник української мови в 11 томах