Великий тлумачний словник сучасної мови

нечестивець

нечести́вець

-вця, ч., книжн., заст.

1》 У віруючих – грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми.

2》 Уживається як лайливе слово.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. нечестивець — нечести́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. нечестивець — див. бешкетник; чорт  Словник синонімів Вусика
  3. нечестивець — НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн., заст. 1. Для тих, хто вірить у Бога, людина яка грішить, порушує священні, узаконені релігією моральні норми; грішник.  Словник української мови у 20 томах
  4. нечестивець — ГРІ́ШНИК (той, хто грішить), ГРІ́ШНИЙ, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ книжн., заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст. Кожну хвилину я дожидав, що ось-ось Бог покарає мене, такого великого грішника (С.  Словник синонімів української мови
  5. нечестивець — НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн., заст. 1. У віруючих — грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми. [Кіттельгавс:] Квакери бога бояться, вони не такі нечестивці, як ти (Л. Укр., IV, 1954, 238); Голодна Лукія плакала й просила їсти.  Словник української мови в 11 томах