нечестивець

НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн., заст.

1. Для тих, хто вірить у Бога, людина яка грішить, порушує священні, узаконені релігією моральні норми; грішник.

[Кіттельгавс:] Квакери Бога бояться, вони не такі нечестивці, як ти (Леся Українка);

Голодна Лукія плакала й просила їсти. Тоді з'являлась матушка Раїса, сідала біля дівчинки і .. повчала.., як люто карає Боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне... (О. Донченко).

2. Уживається лайливо щодо людини, поведінка, вчинки якої сприймаються негативно, несхвально, – з метою образити її, показати свою зневагу до неї; недовірок, безбожник, ледащо.

– Ваша величність, вони добрі яничари, вірні товариші в бою і в небезпеці, але в щоденному житті кожен відповідає тому прізвиську, яке йому дане. Дейюс справді негідник, Каллаш – пияк, Ільгат – нечестивець, а Яйга – базіка. – Ти маєш людей, позбавлених вад? (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. нечестивець — нечести́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. нечестивець — див. бешкетник; чорт  Словник синонімів Вусика
3. нечестивець — -вця, ч., книжн., заст. 1》 У віруючих – грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми. 2》 Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нечестивець — ГРІ́ШНИК (той, хто грішить), ГРІ́ШНИЙ, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ книжн., заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст. Кожну хвилину я дожидав, що ось-ось Бог покарає мене, такого великого грішника (С.  Словник синонімів української мови
5. нечестивець — НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн., заст. 1. У віруючих — грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми. [Кіттельгавс:] Квакери бога бояться, вони не такі нечестивці, як ти (Л. Укр., IV, 1954, 238); Голодна Лукія плакала й просила їсти.  Словник української мови в 11 томах