Значення в інших словниках
-
огрядний —
огря́дни́й прикметник
Орфографічний словник української мови
-
огрядний —
(тілистий) дебелий, кремезний; (гладкий) ситий, товстий, опасистий, повнотілий.
Словник синонімів Караванського
-
огрядний —
огрядна, огрядне. Дебелий, міцний поставою; кремезний. || Товстий, опасистий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
огрядний —
ОГРЯ́ДНИ́Й, огря́дна́, огря́дне́. Який має міцну статуру; здоровий, кремезний. Чує кішка, де сало лежить: одно те, що дівка здорова, молода, огрядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби – так батечки! (Г.
Словник української мови у 20 томах
-
огрядний —
ВАЖКИ́Й (про людину, тварину й частини їх тіла — значний розмірами; який вагою справляє враження значного), ТЯЖКИ́Й, МАСИ́ВНИЙ, ГРУЗЬКИ́Й розм. рідко, ГИ́РЯВИЙ діал.; ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ (досить важкий); ОГРЯ́ДНИЙ, ГРОМІЗДКИ́Й рідше (про людину).
Словник синонімів української мови
-
огрядний —
Огря́дний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
огрядний —
ОГРЯ́ДНИ́Й, огря́дна́, огря́дне́. Дебелий, міцний поставою; кремезний. Чує кішка, де сало лежить: одно те, що дівка здорова, молода, огрядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби — так батечки! (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
-
огрядний —
Огрядний, -а́, -е́ Дородный. Огрядний високий парубок. МВ. І. ум. огрядне́нький. Хоч низенька, так огрядненька. посл. Стріла нас панночка сже доросла й огрядненька собі. МВ. І.
Словник української мови Грінченка