огрядний
ОГРЯ́ДНИ́Й, огря́дна́, огря́дне́.
Який має міцну статуру; здоровий, кремезний.
Чує кішка, де сало лежить: одно те, що дівка здорова, молода, огрядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби – так батечки! (Г. Квітка-Основ'яненко);
В хату швидко заходить огрядна крижаста дівка (І. Вирган);
// Гладкий, опасистий.
Жінка в його нижченька за його, тільки огрядніша якась (А. Тесленко);
Його цікавила та дивна пара – огрядний, вайлуватий чоловік і його ставна й гнучка молода дружина (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)