огрядний

огря́дний

огрядна, огрядне.

Дебелий, міцний поставою; кремезний.

|| Товстий, опасистий.

Значення в інших словниках

1. огрядний — огря́дни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. огрядний — (тілистий) дебелий, кремезний; (гладкий) ситий, товстий, опасистий, повнотілий.  Словник синонімів Караванського
3. огрядний — див. Великий; гладкий  Словник синонімів Вусика
4. огрядний — ОГРЯ́ДНИ́Й, огря́дна́, огря́дне́. Який має міцну статуру; здоровий, кремезний. Чує кішка, де сало лежить: одно те, що дівка здорова, молода, огрядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби – так батечки! (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. огрядний — ВАЖКИ́Й (про людину, тварину й частини їх тіла — значний розмірами; який вагою справляє враження значного), ТЯЖКИ́Й, МАСИ́ВНИЙ, ГРУЗЬКИ́Й розм. рідко, ГИ́РЯВИЙ діал.; ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ (досить важкий); ОГРЯ́ДНИЙ, ГРОМІЗДКИ́Й рідше (про людину).  Словник синонімів української мови
6. огрядний — Огря́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. огрядний — ОГРЯ́ДНИ́Й, огря́дна́, огря́дне́. Дебелий, міцний поставою; кремезний. Чує кішка, де сало лежить: одно те, що дівка здорова, молода, огрядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби — так батечки! (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
8. огрядний — Огрядний, -а́, -е́ Дородный. Огрядний високий парубок. МВ. І. ум. огрядне́нький. Хоч низенька, так огрядненька. посл. Стріла нас панночка сже доросла й огрядненька собі. МВ. І.  Словник української мови Грінченка