Значення в інших словниках
-
опліч —
о́пліч прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
опліч —
присл. 1》 Поруч із ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече. 2》 Разом, спільно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
опліч —
О́ПЛІЧ, присл. Поруч з ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече. Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (О. Ільченко).
Словник української мови у 20 томах
-
опліч —
ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал.
Словник синонімів української мови
-
опліч —
О́ПЛІЧ, присл. 1. Поруч з ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече. Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (Ільч., Вибр., 1948, 31). 2. Разом, спільно. В радості і в горі Йти нам опліч, вольності сини (Рильський, II, 1960, 234).
Словник української мови в 11 томах
-
опліч —
Опліч нар. = попліч. А тепера йде опліч з тобою, не скаже ні здоров, ні помагай. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка