опліч
О́ПЛІЧ, присл.
1. Поруч з ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече.
Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (Ільч., Вибр., 1948, 31).
2. Разом, спільно.
В радості і в горі Йти нам опліч, вольності сини (Рильський, II, 1960, 234).
Словник української мови (СУМ-11)