Значення в інших словниках
-
особняк —
особня́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
Особняк —
Власний будинок
Неправильно-правильно
-
особняк —
-а, ч. Будинок багатого власника, в якому живе одна сім'я. || Окремий, добре спланований будинок на одну сім'ю; садиба.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
особняк —
ОСОБНЯ́К, а́, ч. Упорядкований будинок з усіма вигодами, який належить багатому власникові або якій-небудь організації. Біля парадного під'їзду Галаганового особняка кучер хвацько спинив коня (А.
Словник української мови у 20 томах
-
особняк —
БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм.
Словник синонімів української мови
-
особняк —
ОСОБНЯ́К, а́, ч. Будинок багатого власника, в якому живе одна сім’я. Біля парадного під’їзду Галаганового особняка кучер хвацько спинив коня (Головко, II, 1957, 377); Асфальтована доріжка вела до незграбного, присадкуватого особняка (Донч.
Словник української мови в 11 томах
-
особняк —
Міський багатокімнатний будинок для однієї родини, який будувався одно- чи кількаповерховим і розташовувався звичайно вздовж вулиці на впорядкованій земельній ділянці, де знаходилися сад і двір із службовими й господарськими будівлями.
Архітектура і монументальне мистецтво