особняк
ОСОБНЯ́К, а́, ч.
Упорядкований будинок з усіма вигодами, який належить багатому власникові або якій-небудь організації.
Біля парадного під'їзду Галаганового особняка кучер хвацько спинив коня (А. Головко);
Асфальтована доріжка вела до незграбного, присадкуватого особняка (О. Донченко);
Поруч з розкішними квартирами і особняками [у старому Львові], де жили багатії, були трущоби, нічліжки безробітних і жебраків (з наук.-попул. літ.);
// Окремий, добре спланований будинок на одну сім'ю, перев. із садом, квітниками тощо; садиба.
Особняк головного інженера стояв трохи осторонь єдиної вулиці селища (Ю. Шовкопляс);
Це був великий особняк, складений із білої силікатної цегли майже на самому березі Дніпра (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)