особняк

ОСОБНЯ́К, а́, ч. Будинок багатого власника, в якому живе одна сім’я.

Біля парадного під’їзду Галаганового особняка кучер хвацько спинив коня (Головко, II, 1957, 377);

Асфальтована доріжка вела до незграбного, присадкуватого особняка (Донч., VI, 1957, 320);

Поруч з розкішними квартирами і особняками [у старому Львові], де жили багатії, були трущоби, нічліжки безробітних і жебраків (Наука.., 10, 1956, 3);

// Окремий, добре спланований будинок на одну сім’ю; садиба.

Особняк головного інженера стояв трохи осторонь єдиної вулиці селища (Шовк., Інженери, 1956, 262);

Це був великий особняк, складений із білої силікатної цегли майже на самому березі Дніпра (Руд., Вітер.., 1958, 173).

Значення в інших словниках

1. особняк — особня́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. особняк — див. дім  Словник синонімів Вусика
3. Особняк — Власний будинок  Неправильно-правильно
4. особняк — -а, ч. Будинок багатого власника, в якому живе одна сім'я. || Окремий, добре спланований будинок на одну сім'ю; садиба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. особняк — ОСОБНЯ́К, а́, ч. Упорядкований будинок з усіма вигодами, який належить багатому власникові або якій-небудь організації. Біля парадного під'їзду Галаганового особняка кучер хвацько спинив коня (А.  Словник української мови у 20 томах
6. особняк — БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм.  Словник синонімів української мови
7. особняк — Міський багатокімнатний будинок для однієї родини, який будувався одно- чи кількаповерховим і розташовувався звичайно вздовж вулиці на впорядкованій земельній ділянці, де знаходилися сад і двір із службовими й господарськими будівлями.  Архітектура і монументальне мистецтво