Значення в інших словниках
-
паркан —
парка́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
паркан —
ОГОРОЖА, баркан; (частокіл) палісада, (живий) живопліт; парканець.
Словник синонімів Караванського
-
паркан —
[паркан] -ана/-ну, м. (на) -н'і, мн. -ани/ -ние, -ан'іў/-н'іў
Орфоепічний словник української мови
-
паркан —
-а, ч. Стіна, звичайно дерев'яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа. Живий паркан — щільна вузька смуга кущів або дерев, яку вирощують із метою відгородити чи обгородити що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
паркан —
ПАРКА́Н, а, ч. Стіна, звичайно дерев'яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа. Була [школа] з ґанком на побілених стовпах і .. обведена, намість плотом, парканом із дощок (Л.
Словник української мови у 20 томах
-
паркан —
па́ркан вул. комір (ст) ◊ па́ркан підня́ти вул. підняти комір (ст)||паркан поставити ◊ па́ркан поста́вити = па́ркан підняти
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
паркан —
ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДА рідше, ОГРА́ДА рідше, ГОРО́ЖА рідше, ХИСТ діал.; МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР'Я́ (ВОР'Я) рідше (з жердин).
Словник синонімів української мови
-
паркан —
Барка́н і парка́н, -на́; на -ні́; -кани́, -ні́в парка́н і барка́н, -на́, на -ні́; -кани́, -ні́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
паркан —
ПАРКА́Н, а, ч. Стіна, звичайно дерев’яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа. Була [школа] з ганком на побілених стовпах і.. обведена, намість плотом, парканом із дощок (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
-
паркан —
Дерев'яна огорожа навколо території. Звичайно була глухою і вищою за людський зріст.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
паркан —
Паркан, -ну м. Заборъ. О. 1861. XI. Св. 30. Ударим з гармати як грім по небі, щоб ся паркани поздрігали. Чуб. III. 313.
Словник української мови Грінченка