пересмішник —
пересмі́шник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
пересмішник —
-а, ч. 1》 розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. 2》 Птах ряду горобиних, що наслідує голоси інших птахів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пересмішник —
ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (В.
Словник української мови у 20 томах
пересмішник —
НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В.
Словник синонімів української мови
пересмішник —
ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (Коз., Вибр., 1947, 17). 2. Птах, що наслідує голоси інших птахів.
Словник української мови в 11 томах