пересмішник

НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Собко); — Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, — захихикав старий Патлатий (П. Загребельний); А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла (Леся) вже простягти руку до склянки з водою і побоялася — ще піднімуть на сміх зубоскали (А. Хижняк). — Пор. доте́пник, жартівни́к.

Значення в інших словниках

1. пересмішник — пересмі́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пересмішник — див. веселий; насмішкуватий  Словник синонімів Вусика
3. пересмішник — -а, ч. 1》 розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. 2》 Птах ряду горобиних, що наслідує голоси інших птахів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пересмішник — ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (В.  Словник української мови у 20 томах
5. пересмішник — ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (Коз., Вибр., 1947, 17). 2. Птах, що наслідує голоси інших птахів.  Словник української мови в 11 томах