Великий тлумачний словник сучасної мови

пересмішник

пересмі́шник

-а, ч.

1》 розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь.

2》 Птах ряду горобиних, що наслідує голоси інших птахів.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. пересмішник — пересмі́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. пересмішник — див. веселий; насмішкуватий  Словник синонімів Вусика
  3. пересмішник — ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (В.  Словник української мови у 20 томах
  4. пересмішник — НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В.  Словник синонімів української мови
  5. пересмішник — ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (Коз., Вибр., 1947, 17). 2. Птах, що наслідує голоси інших птахів.  Словник української мови в 11 томах