Значення в інших словниках
-
поговірка —
погові́рка іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
поговірка —
-и, ж., розм. 1》 Те саме, що поговір. 2》 Об'єкт осуду, розмов, пересудів. 3》 Ходячий образний вислів; приказка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поговірка —
1. приказка, прислів'я, помовка, примовка, приповідка, приповістка, прикладка, див. приговірка 2. перегуди, перегуди
Словник чужослів Павло Штепа
-
поговірка —
ПОГОВІ́РКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що погові́р. – Ріжні [різні] поговірки йдуть про Вас: гадають, що ви ніде не бували, соромитесь, бо не знаєте приписів доброго товариства (Уляна Кравченко)...
Словник української мови у 20 томах
-
поговірка —
ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн.
Словник синонімів української мови
-
поговірка —
ПОГОВІ́РКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що погові́р. — Ріжні [різні] поговірки йдуть про Вас: гадають, що ви ніде не бували, соромитесь, бо не знаєте приписів доброго товариства (У. Кравч., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
поговірка —
Поговірка, -ки ж. Пересуды; также и предметъ пересудовъ. Мир. Пов. І. 165. Г. Барв. 295. Була слава, була слава, стали й поговірки та на тую дівчиноньку, що чорнії брівки. Мил. 75. Тепер же ти ні жінка, ні дівка, а тепер же ти людська поговірка. Чуб. V. 337.
Словник української мови Грінченка