Значення в інших словниках
-
поговір —
(недоброзичливе обговорення чиєїсь поведінки) мн.: пересади, розмови, перегуди, балачки, (поширення неправдивих чуток) поголос, поголоска, слава (пішла).
Словник синонімів Полюги
-
поговір —
погові́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
поговір —
див. ПЛІТКА; (на кого) неслава, <�недобра> слава, р. поголоска.
Словник синонімів Караванського
-
поговір —
[погоув’ір] -говору, м. (на) -говор'і, мн. -говорие, -говор'іў
Орфоепічний словник української мови
-
поговір —
-вору, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого-, що-небудь; плітка. || Поширення таких чуток, звісток; пересуди. || Недобра слава; поголоска.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поговір —
Погові́р, -во́ру; -во́ри, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
поговір —
ПОГОВІ́Р, во́ру, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого-, що-небудь; плітка. Дехто жалів Параскіцу, уважаючи її офірою поговорів (М.
Словник української мови у 20 томах
-
поговір —
ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн.
Словник синонімів української мови
-
поговір —
ПОГОВІ́Р, во́ру, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого-, що-небудь; плітка. Дехто жалів Параскіцу, уважаючи її офірою поговорів (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
поговір —
Погові́р, -во́ру м. Толки, сплетни, пересуды. На Тетяну поговір, що Тетяна вмерла: вона лежить на печі, і ноги задерла. Ном. А на мене молодую поговір та слава. Мет. 85. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися. Мет. 84.
Словник української мови Грінченка