Значення в інших словниках
-
поголосок —
поголо́сок іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
поголосок —
-ску, ч., рідко. Те саме, що поголоска.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поголосок —
ПОГОЛО́СОК, ску, ч., рідко. Те саме, що поголо́ска. Дуже не хотіла [Ганна], щоб хтось із знайомих бачив, як вона заглядала до буфету, і не пустив якого поголоску (В. Козаченко); – А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
-
поголосок —
ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн.
Словник синонімів української мови
-
поголосок —
ПОГОЛО́СОК, ску, ч., рідко. Те саме, що поголо́ска. Дуже не хотіла [Ганна], щоб хтось із знайомих бачив, як вона заглядала до буфету, і не пустив якого поголоску (Коз., Сальвія, 1959, 200); — А з Бобриків знов поголосок… погромили там панську пасіку… (Вовчок, VI, 1956, 337).
Словник української мови в 11 томах