поголосок
ПОГОЛО́СОК, ску, ч., рідко. Те саме, що поголо́ска.
Дуже не хотіла [Ганна], щоб хтось із знайомих бачив, як вона заглядала до буфету, і не пустив якого поголоску (Коз., Сальвія, 1959, 200);
— А з Бобриків знов поголосок… погромили там панську пасіку… (Вовчок, VI, 1956, 337).
Словник української мови (СУМ-11)