Значення в інших словниках
-
пожбурити —
пожбу́рити дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
пожбурити —
-рю, -риш, док., перех. і неперех., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою; швиргонути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пожбурити —
ПОЖБУ́РИТИ, рю, риш, док., що, чим і без дод., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою. Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (І. Нечуй-Левицький); Джигун хотів зламати пужално, але не насмілився і пожбурив його далеко на ріллю (Ю. Мушкетик).
Словник української мови у 20 томах
-
пожбурити —
ПОЖБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. і неперех., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою; швиргнути. Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (Н.-Лев., II, 1956, 260); Джигун хотів зламати пужално, але не насмілився і пожбурив його далеко на ріллю (Мушк., Чорний хліб, 1960, 155).
Словник української мови в 11 томах
-
пожбурити —
Пожбурити, -рю, -риш гл. = пошпурити. Желех.
Словник української мови Грінченка