пожбурити

ПОЖБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. і неперех., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою; швиргнути.

Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (Н.-Лев., II, 1956, 260);

Джигун хотів зламати пужално, але не насмілився і пожбурив його далеко на ріллю (Мушк., Чорний хліб, 1960, 155).

Значення в інших словниках

1. пожбурити — пожбу́рити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пожбурити — див. кидати  Словник синонімів Вусика
3. пожбурити — -рю, -риш, док., перех. і неперех., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою; швиргонути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пожбурити — ПОЖБУ́РИТИ, рю, риш, док., що, чим і без дод., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою. Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (І. Нечуй-Левицький); Джигун хотів зламати пужално, але не насмілився і пожбурив його далеко на ріллю (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
5. пожбурити — Пожбурити, -рю, -риш гл. = пошпурити. Желех.  Словник української мови Грінченка