1. Словник української мови в 11 томах

пожбурити

ПОЖБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. і неперех., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою; швиргнути.

Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (Н.-Лев., II, 1956, 260);

Джигун хотів зламати пужално, але не насмілився і пожбурив його далеко на ріллю (Мушк., Чорний хліб, 1960, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожбурити — пожбу́рити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пожбурити — див. кидати Словник синонімів Вусика
  3. пожбурити — -рю, -риш, док., перех. і неперех., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою; швиргонути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пожбурити — ПОЖБУ́РИТИ, рю, риш, док., що, чим і без дод., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою. Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (І. Нечуй-Левицький); Джигун хотів зламати пужално, але не насмілився і пожбурив його далеко на ріллю (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  5. пожбурити — Пожбурити, -рю, -риш гл. = пошпурити. Желех. Словник української мови Грінченка