1. Словник української мови у 20 томах

пожбурити

ПОЖБУ́РИТИ, рю, риш, док., що, чим і без дод., розм.

Кинути що-небудь рвучко, з силою.

Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (І. Нечуй-Левицький);

Джигун хотів зламати пужално, але не насмілився і пожбурив його далеко на ріллю (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожбурити — пожбу́рити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пожбурити — див. кидати Словник синонімів Вусика
  3. пожбурити — -рю, -риш, док., перех. і неперех., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою; швиргонути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пожбурити — ПОЖБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. і неперех., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою; швиргнути. Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (Н.-Лев., II, 1956, 260); Джигун хотів зламати пужално, але не насмілився і пожбурив його далеко на ріллю (Мушк., Чорний хліб, 1960, 155). Словник української мови в 11 томах
  5. пожбурити — Пожбурити, -рю, -риш гл. = пошпурити. Желех. Словник української мови Грінченка