попіл

Жужелиця, жужель, жужіль, жужлець, згар, зола, луг, пазілки (зола, що викидають після зоління), пазолки, попів (діал.), попілець, поташ, приск (гаряча зола з жаринами), суприсок (т. с.), шлак

Фразеологічні синоніми: реактивний попіл

Значення в інших словниках

1. попіл — по́піл іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. попіл — Зола, (з жаром) присок; попілець; пор. ЖУЖІЛЬ.  Словник синонімів Караванського
3. попіл — [поп'іл] -пеилу, м. (ў) -пеил'і  Орфоепічний словник української мови
4. попіл — -пелу, ч. 1》 Легка пилоподібна сіра (рідко чорна чи біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь. || перен. Сірий колір. Посипати попелом голову — вдаватися в жалобу, в тугу; втрачати мужність, надію. 2》 геол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. попіл — ПО́ПІЛ, пелу, ч. 1. Легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь. Прутик, гнучись у три погибелі, не забарився згоріти – і світ потух; білий попіл прикрив зверху червоне угілля...  Словник української мови у 20 томах
6. попіл — бра́тися / взя́тися по́пелом. Зникати, пропадати. Не одну я нічку не спала, не один день гірко працювала, здоров’я накладала, а тепер — де воно (добро)? Попелом узялося… (М. Коцюбинський). встава́ти / вста́ти з по́пелу (і руї́н).  Фразеологічний словник української мови
7. попіл — ПО́ПІЛ (легка пилоподібна, перев. сіра маса, що залишається після згоряння чого-небудь), ЗОЛА́, СПУЗ (СПУ́ЗА) діал.; ПРИ́СОК (ПРИСК рідше) (гарячий попіл з жаром); ПРАХ (від спаленого тіла людини).  Словник синонімів української мови
8. попіл — По́піл, по́пелу, в -лі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. попіл — ПО́ПІЛ, пелу, ч. 1. Легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь. Прутик, гнучись у три погибелі, не забарився згоріти — і світ потух; білий попіл прикрив зверху червоне угілля… (Мирний, І, 1954, 342)...  Словник української мови в 11 томах