Значення в інших словниках
-
поселенець —
поселе́нець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
поселенець —
Новоселець, поселянин, осельник, (перший) осадник, як ім. осадчий; (переселений) переселець, переселенець; ПОБ. пожилець; (карний) засланець.
Словник синонімів Караванського
-
поселенець —
-нця, ч. 1》 Той, хто оселився у новому, необжитому місці. || Той, хто вселився в нову квартиру, новий будинок і т. ін. 2》 У дореволюційній Росії – той, кого заслано на поселення (у 3 знач.); засланець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поселенець —
див. посадчик
Словник чужослів Павло Штепа
-
поселенець —
ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто оселився у новому, необжитому місці. Заселялась Слобідська Україна в XVII ст. переважно вихідцями з Правобережної і Лівобережної України .. Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі (з наук.
Словник української мови у 20 томах
-
поселенець —
ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто оселився у новому, необжитому місці), КОЛОНІ́СТ, ПОСЕЛЯ́НИН заст., ПОСА́ДНИК заст. Поселенці копали землянки з малесенькими віконцями у широкий степ, займали розлогі ниви, в'їдалися в роботу (А.
Словник синонімів української мови
-
поселенець —
ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто оселився у новому, необжитому місці. Заселялась Слобідська Україна в XVII ст. переважно вихідцями з Правобережної і Лівобережної України.. Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі (Іст.
Словник української мови в 11 томах