Значення в інших словниках
-
постоялець —
постоя́лець іменник чоловічого роду, істота заст.
Орфографічний словник української мови
-
постоялець —
-льця, ч. 1》 заст. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заїзд I 1)), на постоялому дворі тощо. || Той, хто живе на квартирі в кого-небудь; квартирант. 2》 Солдат або офіцер, що стоїть постоєм де-небудь, у когось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
постоялець —
див. квартирант, жилець, рентівник
Словник чужослів Павло Штепа
-
постоялець —
ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. 1. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заї́зд¹ 1), на постоялому дворі тощо. Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
постоялець —
КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро.
Словник синонімів української мови
-
постоялець —
ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. 1. Той, хто тимчасово живе в заїзді ( див. заї́зд1 1), на постоялому дворі тощо. Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Збан.
Словник української мови в 11 томах