постоялець

КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру пожильців з дітьми (І. Нечуй-Левицький); (Котя:) Кватиранти йдуть. Ух, і народ студенти. Гопкомпанія (І. Микитенко); Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демідов, лежав також на ліжку біля вікна (О. Маковей); Зачинені віконниці у його кватирі давали ознаку на всю улицю, що їх жилець перебрався кудись інде (Панас Мирний); — Адже ви у нас не якийсь постоялець, а гість у домі (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. постоялець — постоя́лець іменник чоловічого роду, істота заст.  Орфографічний словник української мови
2. постоялець — див. житель  Словник синонімів Вусика
3. постоялець — -льця, ч. 1》 заст. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заїзд I 1)), на постоялому дворі тощо. || Той, хто живе на квартирі в кого-небудь; квартирант. 2》 Солдат або офіцер, що стоїть постоєм де-небудь, у когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. постоялець — див. квартирант, жилець, рентівник  Словник чужослів Павло Штепа
5. постоялець — ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. 1. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заї́зд¹ 1), на постоялому дворі тощо. Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. постоялець — ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. 1. Той, хто тимчасово живе в заїзді ( див. заї́зд1 1), на постоялому дворі тощо. Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Збан.  Словник української мови в 11 томах