постоялець

постоя́лець

-льця, ч.

1》 заст. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заїзд I 1)), на постоялому дворі тощо.

|| Той, хто живе на квартирі в кого-небудь; квартирант.

2》 Солдат або офіцер, що стоїть постоєм де-небудь, у когось.

Значення в інших словниках

1. постоялець — постоя́лець іменник чоловічого роду, істота заст.  Орфографічний словник української мови
2. постоялець — див. житель  Словник синонімів Вусика
3. постоялець — див. квартирант, жилець, рентівник  Словник чужослів Павло Штепа
4. постоялець — ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. 1. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заї́зд¹ 1), на постоялому дворі тощо. Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. постоялець — КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро.  Словник синонімів української мови
6. постоялець — ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. 1. Той, хто тимчасово живе в заїзді ( див. заї́зд1 1), на постоялому дворі тощо. Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Збан.  Словник української мови в 11 томах