Значення в інших словниках
-
потурити —
потури́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
потурити —
-рю, -риш, док., перех. 1》 розм. Прогнати кого-небудь звідкись. 2》 діал. Кинути, жбурнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
потурити —
ПОТУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. розм. Прогнати кого-небудь звідкись. Раз учитель потурив його добре, відтоді він став попід вікнами ночами лазити та підглядувати [підглядати], що тут діється (С. Васильченко); – Тебе за бешкетництво потурили зі школи (Є.
Словник української мови у 20 томах
-
потурити —
ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
потурити —
ПОТУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. 1. розм. Прогнати кого-небудь звідкись. Раз учитель потурив його добре, відтоді він став попід вікнами ночами лазити та підглядувати [підглядати], що тут діється (Вас., Незібр. тв.
Словник української мови в 11 томах
-
потурити —
Потури́ти, -рю́, -ри́ш гл. = потурлити. Ном. № 12822.
Словник української мови Грінченка