Великий тлумачний словник сучасної мови

потурити

потури́ти

-рю, -риш, док., перех.

1》 розм. Прогнати кого-небудь звідкись.

2》 діал. Кинути, жбурнути.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. потурити — потури́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. потурити — див. виганяти  Словник синонімів Вусика
  3. потурити — ПОТУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. розм. Прогнати кого-небудь звідкись. Раз учитель потурив його добре, відтоді він став попід вікнами ночами лазити та підглядувати [підглядати], що тут діється (С. Васильченко); – Тебе за бешкетництво потурили зі школи (Є.  Словник української мови у 20 томах
  4. потурити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. потурити — ПОТУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. 1. розм. Прогнати кого-небудь звідкись. Раз учитель потурив його добре, відтоді він став попід вікнами ночами лазити та підглядувати [підглядати], що тут діється (Вас., Незібр. тв.  Словник української мови в 11 томах
  6. потурити — Потури́ти, -рю́, -ри́ш гл. = потурлити. Ном. № 12822.  Словник української мови Грінченка