Значення в інших словниках
-
похибка —
по́хибка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
похибка —
див. ПОМИЛКА.
Словник синонімів Караванського
-
похибка —
[похиебка] -бкие, д. і м. -бц'і, р. мн. -бок
Орфоепічний словник української мови
-
похибка —
-и, ж. 1》 розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь. 2》 спец. У математиці – різниця між точною величиною чого-небудь і величиною, знайденою при вимірюванні; погрішність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
похибка —
ПО́ХИБКА, и, ж. 1. розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь. Найменша похибка, найменша слабість Чуття і волі знівечити може Плід довголітньої його покути (І.
Словник української мови у 20 томах
-
похибка —
ПО́МИ́ЛКА (неправильність у діях, вчинках і т. ін.), ХИ́БА, ПОГРІ́ШНІСТЬ, ПО́ХИБКА розм., ПРОВИ́НА розм., ЛЯ́ПСУС книжн. розм., АБЕРА́ЦІЯ книжн., БЛУД діал.; НЕТО́ЧНІСТЬ, УПУЩЕННЯ, ЗА́БЛУД (ЗАБЛУ́ДА) розм.
Словник синонімів української мови
-
похибка —
ПО́ХИБКА, и, ж. 1. розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь. Найменша похибка, найменша слабість Чуття і волі знівечити може Плід довголітньої його покути (Фр.
Словник української мови в 11 томах