похибка
ПО́ХИБКА, и, ж.
1. розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь.
Найменша похибка, найменша слабість Чуття і волі знівечити може Плід довголітньої його покути (Фр., X, 1954, 404);
— Бувають похибки в житті, — додав ще [зять], — котрих не можна вже більше ніколи поправити, а такою похибкою.. був його зв’язок з Оленою (Коб., II, 1956, 320);
Найдрібніша похибка лікаря може урвати комусь життя (Шовк., Людина.., 1962, 296).
2. спец. У математиці — різниця між точною величиною чого-небудь і величиною, знайденою при вимірюванні; погрішність.
Абсолютна похибка; Відносна похибка;
// Неправильність, неточність, відхилення від норми в роботі якогось механізму, пристрою і т. ін.
За нормами похибка лічильника не повинна перевищувати ±1% (Монтаж і ремонт.., 1956, 153).
Словник української мови (СУМ-11)