похибити
ПОХИ́БИТИ, блю, биш; мн. похи́блять; док., розм.
1. Те саме, що промахну́тися.
Снайпер з вікна сталінградської хати послав, не похибивши, кулю в чорнявого хлопця з Рима (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 19).
2. перен. Те саме, що збо́чити 3.
На путь життя Ступив він і ніколи не похибив, Людському щастю всі віддавши сили (Рильський, III, 1961, 41).
Словник української мови (СУМ-11)