Значення в інших словниках
-
прибічник —
прибі́чник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
прибічник —
ПРИХИЛЬНИК; (поплентач) ПОСІПАКА.
Словник синонімів Караванського
-
прибічник —
-а, ч. 1》 Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін.; послідовник, прихильник. || зневажл. Те саме, що посіпака. 2》 заст. Наближена, довірена особа.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
прибічник —
ПРИБІ́ЧНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін.; послідовник, прихильник. Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності (В. Самійленко); Кореспонденти, недавні прибічники, ..
Словник української мови у 20 томах
-
прибічник —
ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.
Словник синонімів української мови
-
прибічник —
Прибі́чник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
прибічник —
ПРИБІ́ЧНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін. ; послідовник, прихильник. Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності (Сам., І, 1958, 229); Кореспонденти, недавні прибічники, ..
Словник української мови в 11 томах
-
прибічник —
Прибічник, -ка м. Приближенный чей, помощникъ. Я це прибув з наказом від громади шукати в князя вірної поради: його прибічники нас упевняли, щоб ми від його тільки гасла ждали. К. ЦН. 249.
Словник української мови Грінченка