прибічник
ПРИБІ́ЧНИК, а, ч.
1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін.; послідовник, прихильник.
Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності (В. Самійленко);
Кореспонденти, недавні прибічники, .. з обуренням ганьбили зрадника (І. Франко);
Природний поділ на прибічників Наливайка й Лободи почався серед старшин (Іван Ле);
Є. П. Гребінка виділяється серед українських байкарів першої половини XIX ст. як найбільш яскравий прибічник школи Крилова (з наук. літ.);
// зневажл. Те саме, що посіпа́ка.
Ех, дівчино люба, хороша! Поткнись до тебе тепер. Що тепер твій батько, темний прибічник багатирський, заспіває йому? .. “Острожник”, скаже (А. Тесленко);
Земський верховода прибічникам своїм щедро роздавав милостиві дари (О. Ковінька);
Пан староста із своїми прибічниками і челядинцями хитрощами і силою викрав красуню Тетяну Бондарівну з дому батька (з мемуарної літ.).
2. заст. Наближена, довірена особа.
Словник української мови (СУМ-20)