1. Словник української мови у 20 томах

прибічник

ПРИБІ́ЧНИК, а, ч.

1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін.; послідовник, прихильник.

Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності (В. Самійленко);

Кореспонденти, недавні прибічники, .. з обуренням ганьбили зрадника (І. Франко);

Природний поділ на прибічників Наливайка й Лободи почався серед старшин (Іван Ле);

Є. П. Гребінка виділяється серед українських байкарів першої половини XIX ст. як найбільш яскравий прибічник школи Крилова (з наук. літ.);

// зневажл. Те саме, що посіпа́ка.

Ех, дівчино люба, хороша! Поткнись до тебе тепер. Що тепер твій батько, темний прибічник багатирський, заспіває йому? .. “Острожник”, скаже (А. Тесленко);

Земський верховода прибічникам своїм щедро роздавав милостиві дари (О. Ковінька);

Пан староста із своїми прибічниками і челядинцями хитрощами і силою викрав красуню Тетяну Бондарівну з дому батька (з мемуарної літ.).

2. заст. Наближена, довірена особа.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибічник — прибі́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прибічник — ПРИХИЛЬНИК; (поплентач) ПОСІПАКА. Словник синонімів Караванського
  3. прибічник — див. спільник Словник синонімів Вусика
  4. прибічник — -а, ч. 1》 Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін.; послідовник, прихильник. || зневажл. Те саме, що посіпака. 2》 заст. Наближена, довірена особа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прибічник — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
  6. прибічник — Прибі́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прибічник — ПРИБІ́ЧНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін. ; послідовник, прихильник. Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності (Сам., І, 1958, 229); Кореспонденти, недавні прибічники, .. Словник української мови в 11 томах
  8. прибічник — Прибічник, -ка м. Приближенный чей, помощникъ. Я це прибув з наказом від громади шукати в князя вірної поради: його прибічники нас упевняли, щоб ми від його тільки гасла ждали. К. ЦН. 249. Словник української мови Грінченка