1. Словник української мови у 20 томах

прибічниця

ПРИБІ́ЧНИЦЯ, і, ж.

Жін. до прибі́чник.

В Італії він робить своєю прибічницею і коханкою Матільду Тосканську, багату молоду вдову, яка стане згодом прокляттям для Генріха (П. Загребельний);

Катерина II завершила справу, що її почав на Україні Петро І. Німкеня, котра стала членом династії Романових через шлюб, вона була відданою прибічницею русифікації й централізації (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибічниця — прибі́чниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прибічниця — -і. Жін. до прибічник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прибічниця — Прибі́чниця, -ниці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. прибічниця — ПРИБІ́ЧНИЦЯ, і, ж. Жін. до прибі́чник. Словник української мови в 11 томах