пригадувати —
прига́дувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
пригадувати —
Згадувати, воскрешати <�перебирати, відтворювати> в пам'яті; (з ч. не) не пам'ятати; ЖМ. нагадувати; п. ф ПРИГАДУВАТИСЯ, приходити на пам'ять.
Словник синонімів Караванського
пригадувати —
-ую, -уєш, недок., пригадати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. і неперех., також у сполуч. зі сл. собі.Поновлювати в пам'яті події, обставини, образи і т. ін. минулого; згадувати. || Згадуючи, пізнавати кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пригадувати —
ПРИГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що і без прям. дод., також у сполуч. зі сл. собі. Поновлювати в пам'яті події, обставини, образи і т. ін. минулого; згадувати. – Слабий, слабий виноград...
Словник української мови у 20 томах
пригадувати —
ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
пригадувати —
Прига́дувати, -дую, -дуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пригадувати —
ПРИГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і неперех., також у сполуч. із сл. собі. Поновлювати в пам’яті події, обставини, образи і т. ін. минулого; згадувати.
Словник української мови в 11 томах
пригадувати —
Пригадувати, -дую, -єш сов. в. пригада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Припоминать, припомнить. Чуб. V. 245. 2) Придумывать, придумать. Не придумать, мати, да й ж пригадати, яку тобі да пташечку з гостинцем прислати. Чуб. V. 744.
Словник української мови Грінченка