Значення в інших словниках
-
примовляти —
примовля́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
примовляти —
Приказувати; говорити примовками <�приказками>.
Словник синонімів Караванського
-
примовляти —
-яю, -яєш, недок., примовити, -влю, -виш; мн. примовлять; док. 1》 перев. недок., перех. і неперех.Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати. || Граючи або танцюючи, вимовляти слова пісні, примовки і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
примовляти —
ПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИМО́ВИТИ, влю, виш; мн. примо́влять; док. 1. перев. недок., що. Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати.
Словник української мови у 20 томах
-
примовляти —
ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм.
Словник синонімів української мови
-
примовляти —
Примовля́ти, -ля́ю, -ля́єш; примо́вити, -мо́влю, -мо́виш; -мо́в, -мо́вте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
примовляти —
ПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИМО́ВИТИ, влю, виш; мн. примо́влять; док. 1. перев. недок., перех. і неперех. Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати.
Словник української мови в 11 томах
-
примовляти —
Примовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. примовити, -влю, -виш, гл. 1) = приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Шевч. 243. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. Мет. 275. 2) = примовлятися, примовитися.
Словник української мови Грінченка